вихователь Прудка В.В.


Сюжетно-рольова гра – школа моралі для дитини дошкільного віку

                              

     Гра – головна ознака дитинства, що певною мірою визначає благополуччя його екології. Саме у грі як провідній діяльності відбувається особистісний та психічний розвиток дошкільника, і саме в грі він потребує постійної підтримки з боку дорослого і однолітків. Дбаючи про екологію дитинства, прагнучи створити якнайкращі умови для кожного вихованця, маємо замислитися: чи справді гра у дитсадку займає провідне місце, чи не відводиться їй другорядна роль серед інших занять дитини? Йдеться не про дидактичні завдання з ігровими моментами, а про вільну творчу ігрову діяльність, яка допомагає дитині успішно опанувати соціально – рольовий простір, зберегти «моральний імунітет», і, зрештою, знайти власне  місце в такому швидкозмінному суспільстві.

      На гру дитину надихає предметне середовище. Від його наповненості залежать і зміст, і тривалість та розвиток дитячих ігор.

      Підкреслюючи провідну роль гри в житті дитини, науковці називають її вищою формою дослідження навколишнього світу, а також основою людської культури. Гра для дошкільняти – зовсім не забава, у ній малюк переживає різноманітні емоції, задовольняє потребу в дії, закріплює знання і пізнає нове, набуває соціального досвіду, засвоює морально – етичні норми. У грі малюк живе і різнобічно розвивається, хоча сам про це й не здогадується, захоплений ігровим процесом і спілкуванням з дорослими та однолітками.

        З грою дитину ознайомлює дорослий, тому він має створити всі умови для вільного творчого розгортання ігрової діяльності та посприяти повноцінному розвитку в ній кожної дитини. Коли педагоги нехтують грою, віддаючи перевагу грамоті  й математиці,завдають значної шкоди своїм вихованцям. Адже брак сюжетно – рольових ігор гальмує активний розвиток у дошкільнят психічних процесів  і новоутворень, творчого мислення, фантазії, здатності структурувати діяльність та багатьох здібностей, а також засвоєння норм спілкування з однолітками. Натомість їх активне використання сприяє формуванню вміння доводити власну думку, поваги до намірів інших, здатності самостійно приймати рішення. Не маючи ігрового досвіду, дитина не має можливості навчитися самостійно визначати мету своєї діяльності та планувати її. Гальмується формування інтересу до активного пізнання довкілля, адекватного само сприйняття, відповідальності за результати своєї діяльності, тоне закладається й підґрунтя для подальшого опанування ними діяльнісної сфери, без якої не можна уявити успішну людину.


Що маємо робити для розвитку ігрової діяльності:

 

Створити ігрове середовище, адекватне віку дитини.

Допомогти дітям навчитися грати: розширювати їхній кругозір, увійти в гру дітей, іти за ними, дотримуватися правил гри.

Залучати малюка у систему активної взаємодії з природним та соціальним довкіллям.

Допомагати дитині адаптуватися в соціальному просторі через ігрові ролі, ігрові та реальні стосунки з дорослими й однолітками.

Постійно розширювати й змінювати навколишнє предметне середовище шляхом зміни та доповнення сюжетних ліній гри.

Розвивати ігрові навички: від здатності самостійно ставити мету, визначати сюжет гри до вміння організовувати ігрову діяльність, підпорядковувати свою поведінку ігровим правилам, планувати гру, доводити її до логічного завершення сюжету та вичерпання ігрових ролей.

Залучати дитину до культурно – історичних досягнень суспільства засобами збагачення змістової складової гри та відповідних сюжетних ліній.

● Формувати загальнолюдські цінності, такі як добро, істина, краса, справедливість, любов. Розкриваючи зміст ігрової ролі, сприяти опануванню дитиною норм спілкування.

  

      Спрямовувати дитячі ігри потрібно  хоча б на етапах визначення сюжету, характеру та ролей, але не помітно, тактовно і обережно. У дітей має залишатися свобода та можливість реалізовувати власні ідеї доти, доки гра розвивається в позитивному й безпечному напрямі. Дорослий має допомогти дитині перетворити гру на змістовну, цікаву діяльність, забезпечивши її виховну цінність, і при цьому зберегти її самодіяльний характер. Водночас важливо подбати, щоб між дітьми встановилися дружні стосунки, сприяти створенню позитивної емоційної атмосфери. Перша і найголовніша умова розвитку ігрової діяльності – наявність у дітей потрібних знань, якими маємо збагачувати їх і в повсякденному  спілкуванні, і на заняттях. Так, діти не гратимуть у пожежників, геологів. Моряків, не маючи уявлення про ці професії. Іноді вже розпочата гра гальмується через брак необхідної інформації. Тож вдаючись до непрямого впливу на гру, вихователь допомагає дітям набути певні знання, надаючи процесові емоційного характеру. Прямий вплив на організацію гри педагог може здійснювати під час сюжетно – дидактичних ігор, які відрізняються від сюжетно – рольових тим, що в них дорослий має на меті навчити дітей грати за визначеним сюжетом, розподіляти ролі,наповнювати їх новими ігровими характеристиками. Дотримуватись ігрових правил.

        Найдоречніші способи безпосередньої допомоги дитині: гра з вихователем, порада,навідні запитання, нагадування про попередні ігри, спеціальні заняття. Усі ці способи можна використовувати для впливу як  на окремих дітей, так і на весь колектив.

        Отже, сюжетно – рольові ігри слід розглядати не ізольовано від виховної діяльності педагога, а в тісному зв`язку з нею. Можна навіть стверджувати, що рівень опанування дітьми різноманітних ігор є переконливим показником якості освітньої роботи в дитсадку.


Забезпечення наступності в реалізації завдань духовного і патріотичного виховання

      Нині як ніколи гостро на­було актуальності виховання громадянина-патріота, відповідального, відданого своїй країні. Цей аспект виховної роботи у практиці сучасних до­шкільних закладів представлено нормативними документами. Так, у новій редакції Базового ком­понента дошкільної освіти зазначено, що старший дошкільник має орієнтуватися в тому, що рідна країна має свою територію, на якій проживають українці, що мають свою культуру, звичаї, мову.

       Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки.Тому величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

-виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка;

-виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці;

-виховання шанобливого ставлення до рідної землі, захисників Вітчизни;

-виховання шанобливого ставлення до державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

       Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни. Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

       Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

         Позитивне ставлення до світу закладається на основі виховання любові та поваги до найрідніших людей (мами, тата, бабусь, дідусів, братів, сестер), усвідомлення тісного взаємозв’язкуміж поколіннями. Педагогам варто приділяти увагу формуванню у дошкільників дієвих емпатійних проявів щодо близьких, адже мало розуміти, що таке доброта, турбота, вдячність, взаємодопомога - необхідно проявляти ці почуття у повсякденні, цінувати членів своєї сім’ї й теплоту рідної домівки. Патріотичне виховання передбачає також ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного краю. При цьому акцент необхідно робити на красі, розмаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього. Дошкільникам слід давати уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо).Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки),визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови тощо.

         Гартування маленького патріота передбачає роботу з формування уявлень про назви рідного міста, найближчих вулиць, площ, столиці нашої Батьківщини, про її визначні місця.Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

        Також дітей дошкільного віку слід ознайомлювати із державною символікою України (прапор, герб, гімн).Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя).Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят.

        Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини.Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

        Ще одним важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення дітей до народознавства — вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом ознайомлення з характерними ознаками побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символів (верба і калина, вінок, рушник).У формуванні патріотично налаштованої особистості вагомою є роль народних традицій та обрядів: вони привертають увагу дошкільників до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають проявляти толерантність щодо всього живого. В процесі ознайомлення з традиціями і звичаями емоційний досвід дітей збагачується новими враженнями, розширюється коло їхніх знань про довкілля, зокрема про близьких людей та свою малу Батьківщину. Залучення дітей до підготовки і відзначення свят народного календаря пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії своєї країни.

        Виховання любові до Батьківщини, гордості за свою країну має поєднуватися із формуванням доброзичливого, толерантного ставлення до культури інших народів, до кожної людини окремо, незалежно від кольору шкіри та віросповідання. Необхідно сприяти формуванню в дітей етики міжнаціонального спілкування, яка передбачає симпатію, доброзичливість, повагу до людей різних національностей, що живуть в Україні, інтерес до їхнього буття, культури, традицій і звичаїв.

       З метою реалізації окреслених вище завдань педагогам і батькам необхідно створювати умови для накопичення дітьми першого позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової, театралізованої тощо.Серед методів освітнього впливу на духовну сферу дитини перевагу слід віддавати іграм та ігровим вправам. Педагогам необхідно приділити увагу організації творчих ігор (сюжетно-рольових, драматизацій на основі літературних творів, конструкторсько-будівельних), розробляти і вводити у повсякденне ділове й особистісне спілкування з вихованцями дидактичні ігри і вправи, проблемно-пошукові ситуації.Значні потенційні можливості щодо патріотичного виховання дітей дошкільного віку мають спостереження у природному, культурному, соціальному довкіллі, екскурсіївулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць, читання художньої літератури та слухання народної, класичної, сучасної музики, розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, а також бесіди на різні теми, самостійне складання дітьми розповідей-міркувань відповідної тематики з метою вироблення у них власних ставлень і оцінок, суджень, цінностей, що стануть підґрунтям для подальшого формування переконань і світоглядної позиції особистості.

Загальновідомо, що досить складним в роботі є складання розповіді для дошкільнят.При цьому необхідно пам’ятати наступне.

·Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.

- Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.

- Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.

- Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

Не менш ефективною формою освітньої роботи з патріотичного виховання дошкільників є проведення спільних з батьками заходів (проектна діяльність, свята, розваги, виставки, конкурси).

Отже, успіх  патріотичного   виховання    значною    мірою     залежить від національної та міжнаціональної   культури   батьків   і  педагогів.
Спрямованість морального виховання на загальний особистісний розвиток дитини, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихователя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти дитину і діяти спільно з нею.
Результатом такої роботи може стати вищий рівень моральної вихованості дітей — здатність до морального самовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому.


Організація трудової діяльності дітей старшої групи

       Зазвичай формування основ патріотизму в дітей мало по'вязують з їх трудовим вихованням. Водночас саме залучення до праці сприяє становленню самостійності, відповідальності. Активності, що є базовими рисами громадянинапатріота, як і бажання дбати про добробут країни. Прибираючи за собою іграшки, облаштовуючи разом ігровий майданчик, піклуючись про природу, допомагаючи молодшим друзям і дорослим, діти усвідомлюють цінність праці як способу змінити світ на краще.

        Важлива роль праці  у становленні особистості  давно визнана і науково обґрунтована. В ході предметнопрактичної діяльності дитина докорінно змінює уявлення про себе та навколишній світ. Коли малюк бачить результати своїх дій, усвідомлює їх суспільну значущість, зростають його самооцінка і впевненість у власних силах. Робота в колективі сприяє формуванню та вдосконаленню соціальнокомунікативних умінь. Розвиток здібностей, почуттів і мислення гармонізує особистість. Зрештою, у процесі спілкування й оволодіння новими знаннями формується світогляд дитини.

        Основні види трудової діяльності в дитсадкусамообслуговування, господарськопобутова праця, праця в природі. Вони реалізуються через такі форми організації діяльності дітей як доручення  (індивідуальні та групові), чергування, колективна праця. Всі вони створюють можливості для розв'язання виховних завдань.

          Самообслуговування спрямоване на задоволення повсякденних  особистих потреб маляти (вмивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка).В процесі самообслуговування дитина привчається до порядку й організованої поведінки, оволодіває всіма компонентами трудової діяльності. В неї поступово формується вміння передбачати результати праці, встановлювати звʼязок між метою, трудовими діями і кінцевим результатом. Вона стає самостійною, починає усвідомлювати, що праця є першою умовою формування вільної і незалежної особистості.

          Господарськопобутова праця має на меті підтримання дошкільнятами чистоти і порядку в приміщенні, на території дитсадка, допомогу дорослим в організації режимних процесів (сервірування столу, підготовка до занять).

          Праця в природі сприяє виробленні у малят інтересу, дбайливого ставлення до живої природи, формуванню вмінь і навичок догляду за рослинами і тваринами, правильного користування знаряддями праці. Колективна праця в куточку природи проводиться один раз на тиждень, чергування щодня.

  Трудову діяльність дітей слід організовувати систематично впродовж усього дня.


Дидактичні ігри патріотичного спрямування

Музей

Мета. Закріплювати та систематизувати уявлення людей про відомих людей та історичні події; розвивати зв’язне мовлення.

Матеріал: портрети відомих людей, зображення історичних подій.

Зміст гри. Вихователь ознайомлює дітей з професією екскурсовода. Запрошує їх «відвідати» музей і спробувати провести  «екскурсію». Пояснює завдання: дитині треба підійти до портрета чи ілюстрації і розповісти про зображену подію або відому людину так, щоб «екскурсантам» було цікаво слухати.

Символи моєї країни

Мета. Закріплювати уявлення дітей про державні та народні символи України; формувати вміння віднаходити, класифікувати і називати задані символи.

Матеріал: зображення державних символів України (Гарб, Прапор, текст Гімну) та народних( рослиникалина, верба, барвінок, чорнобривці; твариникінь, соловей, лелека; предметирушник, вінок, писанка, вишиванка, тощо),лялька в українському національному костюмі, «клумба», «поле».

Зміст гри. Лялькаукраїночка скаржиться, що вчора була велика буря, і всі символи України переплуталися між собою. Діти мають допомогти дівчинці назвати і класифікувати державні та народні(предметні, рослинні, тваринні) символи. Державні почепити на стіну,  рослинні «висадити на клумбу», тваринні   розташувати у «полі», предметні покласти біля ляльки. Лялька дякує дітям за допомогу.

Сільська хата

Мета. Закріплювати уявлення дітей про державні та народні символи України, національні традиції, звичаї, ремесла та промисли. Активізувати у словнику дітей назви давніх професій: гончар, чумак, писанкар. Формувати вміння віднаходити, класифікувати та називати задані символи. Розвивати творчу уяву, памʼять, мислення і мовлення. Виховувати  повагу до української символіки.

Матеріал: вінок, синьожовтий прапор, булава, рушник, глечик, іграшка лелека, гілочка верби, мішечок солі, писанка.

Зміст гри. Дитина має обрати у приміщенні будьякий предмет, наприклад, рушник, віночок, а потім пофантазувати і придумати, що міг би розповісти про себе цей предмет, якби він раптом ожив і заговорив.

Виставка вишиванок

Мета. Активізувати уявлення дітей про вишивку:  працю вишивальниць, особливості чоловічих і жіночих вишиванок, регіональні відмінності у вишивці. Закріплювати вміння складати розповіді. Плекати почуття національної гордості, любові до свого народу.

Матеріал: ілюстрації вишиванок, мікрофон.

Зміст гри. Вихователь пропонує організувати виставку вишиванок в музеї. Обирають «директора» музею, «екскурсовода», облаштовують касу. Поки «працівники» музею оформлюють експозицію, «відвідувачі» купують квитки, збираються у групу. «Екскурсовод» проводить екскурсію. Вихователь повідомляє, що треба розповісти: хто вишивав візерунки на сорочках, як, навіщо, чим відрізняються вишиванки з різних куточків України, тощо. Якщо «екскурсовод» помиляється або відчуває труднощі, то його може замінити один з «працівників музею» або хтось з «відвідувачів» виставки.

Відгадай мелодію

Мета. Закріплювати  знання дітей про українські народні пісні.

Матеріал: аудіо записи українських народних пісень.

Зміст гри. Вихователь запитує, які народні пісні знають діти. Пропонує пограти: малята мають уважно слухати  фрагмент аудіо запису і назвати народну пісню, яка прозвучала. За кожну відгадану пісню дитина отримує фішку. Учасник, що збере найбільшу кількість фішок, стає переможцем.

Упізнай за описом

Мета. Актуалізувати уявлення дітей про народні ремесла та вироби ремісників.

Матеріал: писанка, глиняний посуд, різьблена  дерев'яна іграшка, бочка. Килим, спідниця, іграшкаперсонаж Щедрик.

Зміст гри. До дітей завітав Щедрик. Він ніяк не може відгадати загадкидібрати до них відгадки(картинки), тому звертається по допомогу до дітей. Вихователь читає описзагадку, а діти серед картинок знаходять відгадку. Щедрик дякує малятам за допомогу.

 

Листоноша

Мета. Закріплювати уявлення дітей про вироби, знаряддя праці, представників різних професій. Вчити співвідносити ремісників з їхніми виробами.

Матеріал:  картинки із зображенням представників різних професій, листівки із зображенням знарядь праці або виробів.

Зміст гри. Вихователь приносить торбинку з листівками і говорить, що діти хотіли привітати своїх рідних з професійними святами, але забули підписати листівки. Вихователь по черзі обирає «листоношу» і дає завданнядоставити листи адресатам. «Листоноша» має розглянути листівки із зображенням знарядь праці або виробів і співвіднести їх з картинками, на яких намальовано представників різних професій.

 

Україночка

Мета. Закріплювати уявлення дітей про український національний одяг. Формувати вміння називати елементи українського національного костюма. Виховувати гостинність.

Матеріал: лялька, елементи українського національного вбрання.

Зміст гри. До дітей завітала лялька Наталка, яка розповідає, що їй треба вдягнутися у національний костюм до свята Дня Незалежності України. Діти мають вибрати елементи українського національного костюма, назвати їх і одягнути на ляльку.

 

За що я люблю Україну?

Мета. Закріплювати уявлення дітей про доступні географічні, економічні, політичні відомості. Виховувати любов і повагу до рідного краю.

Матеріал: синьожовтий прапорець.

Зміст гри. Діти стають у коло і по черзі передають одне одному прапорець, відповідаючи при цьому на запитання: «За що я люблю Україну?».

 

Доброго ранку, Україно!

Мета. Вчити дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки під час звучання гімну.

Матеріал: Прапор України, аудіо запис Гімну України.

Зміст гри. Вихователь повідомляє: щоранку Україна вітається  з українцями, а українці зі своєю Батьківщиною, коли по радіо звучить Гімн. Це єднає всіх українців. Нагадує правила поведінки під час звучання Гімну і пропонує «привітатися» з країною. Діти імітують щоденні ранкові дії, справи. Вихователю умикає Гімн. Почувши його. Малята стають рівно, кладуть руку на серце і підспівують. Комусь можна доручити в цей час підняти Прапор.

 

 


Comments